— Еріку,дітиходилинезпаличками,азпальмовимигілочками,бо
сьогодніВербнанеділя–смієтьсяовечкаМагда.Затижденьдо
ВеликодняІсусувійшоввЄрусалимнаослі,ілюди,вітаючийого,
кидалийомупідногипальмовітаоливковігілки,вигукуючи:Осанна!
Сьогодніминесеморізнокольоровіпальмовігілочкидоцерквина
згадкупроцюподію.Убагатьохмісцяхпроводятьсязмаганняна
найдовшуінайкрасивішезробленупальму.
—Ятежхотівбивзятиучастьутакомуконкурсі,— зітхнувЕрік.–Моя
гілочка,безперечно,булабнайкрасивішоюінайбільшою!
—Еріку,неважливо хтоперемагає,важливо—скількилюбовівін
вкладаєуте,щоробить.
— Нерозумію,— почухавзавухомїжачокЕрік.
—Справдіважливо,щобвсе,щовиробите,виробилизлюбов’ю.Іце
необов’язковоповиннабутипальмовагілочка,цеможебутибудь-яка
іншаріч.
—Наприклад,приготуванняписанок?— зрадівЕрік.
—Саметак.Цеможутьбутиписанки!—Погодиласьовечка.
—Тодізроблюпальмовугілочкутаписанки.Іяпам’ятатимуробити
всевідчистогосерця.АнаВеликденьяподаруюцікрашанкисвоїм
друзям.Цебудетакийнесподіванийподаруноквіддуші!
—Ядумаю,щоцечудоваідея,Еріку.Що,будемошукати гілочки?